Дні Науки - 2007          

 

 

Фiлософський факультет

Київського нацiонального унiверситету

iменi Тараса Шевченка

проводить

 

19 квiтня 2007 року

 

Круглий стіл

“ПЕРСПЕКТИВИ ПОЛІТИЧНОЇ НАУКИ І МОЖЛИВІ ШЛЯХИ ЇЇ РЕКОНСТРУКЦІЇ: ПОГЛЯДИ МОЛОДИХ УЧЕНИХ”

Метою цього круглого столу є спроба зібрати докупи й узагальнити думки (гадки й просто особисті позиції) молодих учених (політологів, філософів, соціологів, психологів й загалом – усіх небайдужих), які досліджують політичну проблематику з різних ракурсів, про можливі шляхи майбутнього розвитку політичної науки та її статус:

(1) визначити її основні “точки ризику” й “точки зростання”;

(2) залишити без змін або переосмислити  деякі її минулі світоглядні і методологічні основи в контексті нищівної критики з боку:

* постмодерністів з їхньою спробою деконструкції просвітницького проекту “Науки” і самої науковості як такої; 

* неомарксистів й нових лівих, що небезпідставно підозрюють політичну науку (?) (за їх термінологією – “апологетичну ідеологію”) в тотальній заангажованості й спекулятизмі, захисті інтересів правлячих еліт і великих корпорацій, неможливості й ілюзорності спроб відокремлювати факти від цінностей, дослідження політики від політичної діяльності;

* антропологів й прихильників теорії залежності, що вказують на європоцентричний характер наших знань про політику і  хворобу політичної науки на “синдром білої людини” по відношенню до незахідного світу;

* глобалістів й алтерглобалістів, що вважають політичну науку “застарілою”, “вимираючим видом”, таким собі “динозавром”, що чіпляється за концепт держави-нації ХІХ століття в епоху глобальних змін і “планетарної свідомості”;

* політичних теоретиків, що незадоволені відсутністю “Великої Теорії” в політичній науці й загалом її дотеоретичним характером, фанатичним  кількісним емпіризмом (“фактофіксаторством”) політологів-практиків, що не покращує нашого розуміння політики в цілому, а тільки заважає;

* політологів-консерваторів, яким здається, що політична наука перестала виконувати свою основну місію – досліджувати на формальному і неформальному рівнях державні інститути, виховувати й соціалізувати молодь в “патріотичному руслі”, і надмірно “захопилась” різноманітними міждисциплінарними  теоріями й практиками, що не є їй властиві;

* політологів-інструменталістів, що хотіли б у першу чергу досліджувати вибори й виборчі технології, тобто “практику”, а не якісь там “утопічні політичні теорії” тощо.

Як логічний наслідок дискусії і обговорення вищезазначених  полярних (?) позицій – планується прийняти інтегративний

“КИЇВСЬКИЙ МАНІФЕСТ РЕКОНСТРУКЦІЇ ПОЛІТИЧНОЇ НАУКИ”,

який може стати своєрідною “дорожньою картою” на шляху розвитку подальших політичних досліджень  в Україні й світі, точкою зору молодих учених на сучасні політичні реалії й саме політологічне співтовариство.

 

Модератори – студенти Олексій Якубін і Юрій Ноєвий