Останні новини

Твоє Наукове товариство спільно з Деканатом Філософського Факультету розпочали проведення щорічного  (з 2007 року) конкурсу „Ключ від Майбутнього” на визначення найкращих бакалаврських робіт студентів Філософського факультету за трьома напрямками (філософія, політологія та релігієзнавство) та відзначення найактивнішого в культурному, науковому та громадському житті студента чи аспіранта Філософського факультету (перший етап кінець травня-початок червня 2008 року).

Більше про цей конкурс дивись на його офіційній сторінці.

НТСА

«Щотижневе проведення Київського відкритого студентського семінару з “Феноменології духу”
Ґеорґа Вільгельма Фридриха Геґеля».

жовтень 2007

Київський національний університет імени Тараса Шевченка
Філософський факультет
Наукове товариство студентів та аспірантів
Філософський дискусійний клуб

Розпочинає свою діяльність щотижневий
Київський відкритий студентський семінар
з “Феноменології духу”
Ґеорґа Вільгельма Фридриха Геґеля

ЧЕРГОВЕ ЗАСІДАННЯ СЕМІНАРУ ПРИСВЯЧЕНЕ РОЗГЛЯДОВІ Вступу (Einleitung) до Феноменології духу

Допоміжною лектурою до зазначеного уривку можуть слугувати такі роботи: Heidegger Martin. Hegels Begriff der Erfahrung; Hegel G. W. F. Einleitung zur Phänomenologie des Geistes. Kommentar von Andreas Graeser.

Семінари відбуваються щосуботи у Червоному корпусі Університету. Початок о 12 годині. Номер авдиторії, де відбуватиметься семінар, буде повідомлено пізніше (зібрання ймовірних учасників семінару поряд із читальною залою філософського факультету). За докладнішою інформацією можна звертатись до студента 5-го курсу спеціяльности “філософія” Івана Іващенка або до студента 4-го курсу спеціяльности “філософія” Артема Нікуліна.

Чергове засідання семінару відбудеться 15 вересня.

НТСА

 Доповіді:
Володимир Єрмоленко: “Критика ідеології: версія Вальтера Беньяміна”
Іван Іващенко: “Поняття свідомости в Геґеля та Маркса на тлі марксової критики ідеології”
Крістіан Мартін: “Діалектика та ідеологія”
Олександра Новічкова: “Марксизм Маркса в інтерпритації Реймона Арона”
Андрій Рєпа: “Маркс та ідеологія: роман з концептом (генеалогія стосунків)”
Кирило Ткаченко: “Ідеологія: знання та робота капіталу”

Зустріч: 8 вересня, 9:00 перед центральним входом до Червоного корпусу Університету.
Контакт: k.tkachenko@gmail.com

Програма семінару...

Релігієзнавчий дискусійний клуб розпочав цикл засідань присвячених іудаїзму. Перший захід було вирішено присвятити гострій проблемі українського суспільства – проблемі антисемітизму.
Засідання відбулося в режимі лекції, яку для присутніх прочитав Олександр Васильович Сарапін – кандидат філософських наук, доцент кафедри релігієзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Читаючи лекцію про явище антисемітизму в незалежній Україні, пан Сарапін вказав на збільшення проявів нетерпимого ставлення до євреїв протягом останніх років. Таким показником, на його думку, є зростання кількості публікацій в українській пресі виразного антисемітського забарвлення. Крім того, Олександр Васильович вказав, що більшість порушень закону проти євреїв не інкримінувалися як прояви національної чи расової нетерпимості. Відомий лише один гучний факт, пов’язаний з газетою «Сільські вісті».
Пан Сарапін вказав на те, що в сучасній Україні розсадником антисемітизму є відомий навчальний заклад – МАУП, який на чолі з його президентом Г. Щокіним стали в авангард антисемітської пропаганди.
Після лекції присутні мали змогу поставити Олександру Васильовичу запитання. Запитували про розрізнення понять антисемітизм і антисіонізм. Було вказано, що ці терміни мають різне смислове навантаження. Але не дивлячись на те, що пан Щокін називає себе анти сіоністом, на думку пана Сарапіна, він все ж таки антисеміт, тому що в його виступах і публікаціях чітко проглядає неприязне ставлення до єврейства взагалі.
В іншому запитанні з’ясовувалося чи можна застосовувати термін антисемітизм у характеристиках нетерпимого ставлення до арабів, котрі як відомо також належить до семітської групи мов. Відповідь була однозначна – ні. Термін антисемітизм використовується в контексті юдофобства – не любові до євреїв.
В цілому лекція була прочитана на високому рівні з використанням значного фактичного матеріалу. Окремо слід відзначити, що це засідання за кількістю присутніх побило рекорди – присутніх було більше тридцяти.
На засіданні були присутні студенти та аспіранти Київського національного університету імені Тараса Шевченка та аспіранти Інституту філософії НАНУ ім. Г.С. Сковороди.
Ініціювало проведення засідання релігієзнавчого клубу Наукове товариство студентів та аспірантів філософського факультету за підтримки МГО “Молодіжна асоціація релігієзнавців” та кафедри релігієзнавства.

                                                        Підготував Віталій Хромець
 

26 вересня 2006 року на філософському факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка в рамках засідання релігієзнавчого клубу відбулася лекція на тему: "Релігія в інформаційному просторі України". Гостем клубу був Тарас Антошевський, директор інтернет-порталу "Релігійно-інформаційна служба України" (РІСУ). Цей інтернет-ресурс є частиною проекту Інституту релігії та суспільства Українського католицького університету (м.Львів). Завданням РІСУ, як повідомив пан Антошевський, є збір інформації про релігійні організації України, моніторинг релігійної ситуації та її аналіз. Також він зазначив, що збирати інформацію про релігійне життя важко, хоча ситуація дещо поліпшилась в порівнянні з 90-ми роками минулого століття: нині у медійному просторі України в цілому присвячують більше уваги проблемам релігії, не виключенням є й Інтернет.
РІСУ тісно співпрацює із Департаментом у справах релігій Міністерства юстиції України, відділенням релігієзнавства інституту філософії імені Г. Сковороди НАН України, з Львівським національним університетом імені Івана Франка та іншими вищими навчальними закладами, а також з МГО "Молодіжна асоціація релігієзнавців" (МАР).
Пан Антошевський повідомив, що на сайті РІСУ (www.RISU.orq.ua.) можна знайти інформацію релігієзнавчого характеру, новини релігійного життя України та діаспори, статистику релігійних організацій, законодавство в сфері релігій та інше.
Після лекції слухачі задали пану Антошевському низку питань, зокрема, про наявність переслідувань та дискримінації громадян за релігійною ознакою. Було зазначено, що ця проблема для України не є дуже актуальна, є лише окремі випадки такої дескремінації.
У цілому, можна сказати, що пан Антошевський підтвердив свою репутацію одного з найкращих фахівців з практичного релігієзнавства в Україні.


                                           Підготувала Катерина Дядюшкіна

11 травня 2006 року на філософському факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка відбулося засідання Релігієзнавчого клубу на тему: “Методика дослідження релігійності”. Ініціювали проведення засідання релігієзнавчого клубу Наукове товариство студентів та аспірантів філософського факультету та МГО "Молодіжна асоціація релігієзнавців".
Проблема “релігійності” є однією з найскладніших у сучасному релігієзнавстві. Триває дискусія щодо критеріїв релігійності: що дає нам підстави стверджувати, чи є та або інша людина релігійною. Про соціологічний підхід вивчення релігійності доповідали аспірантка відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г.С.Сковороди Наталя Гаврілова та аспірант кафедри релігієзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка Кисельов Олег.
Доповідачі, не підіймаючи на теоретичному рівні проблему релігійності, представили аудиторії механізм проведення анкетування. Спираючись на власний досвід проведення соціологічних досліджень та аналізуючи дослідження, які проводилися в Україні, доповідачі звертали особливу увагу на складнощі, які виникають на всіх етапах проведення дослідження. Аудиторія почула про помилки, котрі були допущенні в дослідженнях у частині формулювання питань та критерії оцінки соціологічних досліджень.
Звичайно, крім безпосередньо проблеми релігійності, доповідачі наводили приклади досліджень, що стосувалися державно-церковних відносин, проблеми об’єднання православних церков, релігійної толерантності та інших тем, пов’язаних з релігією.


Підготував Віталій Хромець

18 квітня в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на філософському факультеті планово відбулося засідання релігієзнавчого дискусійного клубу. Тема – «Буддизм Діамантового Шляху (Ваджраяна) в Україні».
Буддизм є однією зі світових релігій - так ми вчимо в курсі релігієзнавства; загально визнаним є факт про те, що буддизм це і велична культура, і унікальна філософія, що відрізняється від культури та філософії європейської. У світовому релігієзнавстві буддологія – потужний напрямок дослідження. У нашій країні відбувається лише становлення буддології.
На черговому засіданні релігієзнавчого дискусійного клубу ми мали зустріч з представниками школи тібетського буддизму лінії Карма Каг’ю, яке відносится до одного з напрямків буддизму «ваджраяна» (діамантовий шлях). Але розповідь про себе представники даного напрямку розпочали з історичного екскурсу, - коли виникає буддизм, хто його засновник, та з висвітлення основних, загальних для всіх буддистів, принципів. Присутні дізналися, що буддизм має історію в дві з половиною тисячі років, що засновником є принц Сіддхартха Гаутама з роду Шак’я Муні, у подальшому Будда (Просвітлений).
Буддизм був охарактеризований як вчення «здорового глузду», як вчення логічне і послідовне. Загальним для всіх напрямків буддизму є визнання того, що світ конституюється (твориться) нашою свідомістю – з наших пристрастей і бажань. Кожен з напрямків прагне до подолання цієї зумовленості і входження в стан просвітлення. Але пролунала така думка, що кожен з напрямків має свою інтерпретацію досягнення просвітлення (нірванічного стану). У тхераваденському напрямку — це звільнення від страждань. У махаяніському напрямку для звільнення потрібно не тільки самому позбутися страждань, але і допомогти іншим досягти цього ж. Напрямок «віджраяна» орієнтує на більш інтенсивний шлях до просвітлення – це уподібнення Будді, і досягається це через довіру вчителю. Виходячи з цього, було проголошено, що третій напрямок найефективніший і включає все найкраще з напрямків попередніх (тхераваденів, махаяни). Звичайно, з цією тезою мабуть не погодилися б більшість представників двох перших напрямків. Але присутні на засідання були представники напрямку «віджраяна».
Крім того, ми почули, що «віджраяна» має чотири школи (лінії). Присутні буддисти представляли одну з чотирьох шкіл, а саме лінію «Карма Каг’ю».
Після півторагодинної лекції присутні мали змогу задати запитання. Перше стосувалося кількості буддиських громад даного напрямку в Україні. Також запитували про рівень співпраці з іншими напрямками буддизму, які представлені в Україні. Було підняте питання про шляхи досягнення вищих станів свідомості в буддизмі і християнстві. Крім того, загострювалась увага на тому, що порівняння буддизму і християнства має бути коректне.
На засіданні були присутні студенти та аспіранти Київського університету ім. Тараса Шевченка, студенти Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова

28 березня 2006 року в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на філософському факультеті планово відбулося засідання релігієзнавчого клубу на тему «Релігійно-етичний компонент в системі загальної освіти».
Факультативне викладання предмету “Християнська етика” та введення предметів "Етика" та "Етика віри" у загальноосвітніх школах України. Аргументи "за" і "проти" щодо викладання релігійних та етичних дисциплін у системі державної освіти. Історія проблеми та сучасний стан її вирішення. Таке коло проблем підіймалося на черговому засіданні Релігієзнавчого дискусійного клубу.
Присутні мали змогу прослухати лекцію кандидата філософських наук, начальника відділу науково–інформаційного забезпечення та зв’язків з громадськістю та ЗМІ Державного департаменту у справах релігій Міністерства Юстицій України, члена комісії для розроблення змісту факультативних курсів з етики віри та релігієзнавства, Решетнікова Юрія Євгеновича.
У своїй леклецію Юрій Євгенович подав ретроспективу розвитку введення релігійних предметів у державній школі. Він вказав, що процес введення таких пердметів розпочався у 90-х роках ХХ ст. із здобуттям Україною незалежності. За данними Міністерства освіти і науки України нині приблизно 10% школярів вивчають факультативний предмет “Християнська етика”. Новим поштовхом до подальшого обговорення введення релігійних та етичних предметів у державних школах стала заява Президента В. Ющенка, про за впровадження навчального курсу „Етика віри”. На данному етапі ситуація виглядає таким чином. З першого вересня у школах збираються вводити два альтернативних курси “Етика віри” та “Етика”, програми яких ще не затвердженно, і підручники яких ще не написано.
Ю.Решетніков представлял точку зору прихильників введення предмету з релігійним компонентом (“Етику віри” чи “Християнської етики”) в українських школах, хоча треба ввіддати належне, що він усвідомлює можливі проблеми, котрі можуть виникнуті безпосередньо в процесі їхнього викладання.
По завершенню лекції пану Решетнікову було задано низьку запитань, які стосувалися змісту та форми релігійно-етичних предметів, проблем їх викладання, доцільність введення двох альтернативніх предметів, підготовки викладачів шкіл тощо.
Гарне володіння темою та виважені відповіді залишили по собі добре враження, у підсумку, усім присутнім.
Ініціювали проведення засідання релігієзнавчого клубу: Наукове товариство студентів та аспірантів філософського факультету, МГО “Молодіжна асоціація релігієзнавців”

Підготував Віталій Хромець

13 березня 2006 року на філософському факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка в рамках засідання Релігієзнавчого клубу відбулася дискусія на тему: "Релігійні та політичні чинники конфлікту навколо карикатур на пророка Мухаммеда". Ініціювали проведення засідання релігієзнавчого клубу Наукове і товариство студентів та аспірантів філософського факультету та МГО "Молодіжна асоціація релігієзнавців".
У ході дискусії були окремо виявленні релігійні та політичні чинники та їх тісний взаємозв'язок. Релігійні чинники були поштовхом, а політичні — каталізатором "карикатурного скандалу". Право на свободу слова змішане із "гумором" європейців поставили світ перед загрозою зіткнення цивілізацій, про який писав С.Гантингтон. Було відмічено, що конфлікт цивілізацій може бути вигідним окремим агресивно налаштованими геополітичними гравцями.
Не обійшли своєю увагою й питання про межі свободи слова та релігійної толерантності. Чи мають право європейці, користуючись цим правом, ображати почуття віруючих мусульман, які складають чверть усього населення Землі? Було відмічено, що базові положення міжнародного права забороняють розпалювання міжнаціональної та міжрелігійної ворожнечі. Учасники дискусії не прийшли до одностайної оцінки публікації карикатур.
Диспутанти прийшли до висновку, що в основі конфлікту лежить антагонізм західних ліберальних та ісламських традиційних цінностей. Підсумовуючи півторагодинну дискусію, голова Релігієзнавчого клубу, Віце-президент Молодіжної асоціації релігієзнавців Віталій Хромець відзначив: "Ліберальне європейське суспільство зобов'язане поважати традиційні цінності ісламської цивілізації". Якщо Європа пройшла період панування традиційних цінностей, то в ісламському світі такі цінності є визначальними у особистому та суспільному житті.
У дискусії приймали участь більше 20 осіб: студенти, аспіранти та викладачі філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Усі присутні отримали від організаторів інформаційний буклет про пророка Мухаммеда, виданий Міжобласною асоціацією громадських організацій "АРРАІД".

Підготував Кисельов Олег

Другого березня у Київському національному університеті ім. Т.Г. Шевченка пройшла щорічна IV Міжнародна науково-практична конференція “Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку”. В рамках філософського факультету окремо відбулось засідання релігієзнавчої секції. Ініціатором цієї інновації виступила МГО «Молодіжна асоціація релігієзнавців». Без зайвої скромності, спираючись, як - то кажуть, «на голі факти», можемо констатувати, що саме релігієзнавство зібрало в цьому році найбільшу кількість учасників (як слухачів, так і доповідачів) серед усього факультету. Це, по-перше, дуже приємно, а, по-друге, свідчить про зростання інтересу до науки про релігію в пострадянському просторі.
На конференції були представлені роботи молодих вчених з України, Росії та Білорусі. Найбільш вразило те, що половина авторів представила на загал доповіді з теоретико - методологічних проблем сучасного релігієзнавства, позаяк ця тематика до останнього року (як мали змогу побачити всі, хто цікавиться релігієзнавством), м`яко кажучи, була не популярною. Причому заслухані доповіді охоплювали широкий спектр проблем: від виокремлення сутності, структури та функцій релігії до напрацювання адекватного понятійного апарату в дослідженні містики.
Наостанок хотілося б сказати лише одне: молоді вчені, так тримати!
Олександра Дзюба

Коли говорять про Біблію, то частіш за все у зв’язку з християнством. Так, у християнстві Біблія визнається священним писанням, авторитет якого приймається без обговорення. Але Біблію також можна розглядати як пам’ятку літератури та історії. Тому склалися різні підходи до вивчення Біблії, формується спеціальна сфера дослідження — «біблієзнавство». Для того, щоб прояснити різноманітні аспекти дослідження Біблії, на чергове засідання релігієзнавчого клубу було запрошено відомого вітчизняного релігієзнавця, фахівця у галузі біблієзнавства Сергія Івановича Головащенка.
Пан Головащенко є кандидат філософських наук, доцентом кафедри філософії та релігієзнавства Національного університету “Києво-Могилянська Академія”. Колом його наукових інтересів є проблеми історії релігії, філософії релігії, соціології релігії, біблієзнавства, читає курси: “Історія християнства”, “Вступ до Біблії”, “Релігієзнавство – 1”, “Політологічні аспекти релігієзнавства”.
Засідання проходило в форматі лекції. Тема лекції: «Біблієзнавство в Україні та світі: історія, сучасний стан та перспективи».
Сергій Іванович розпочав лекцію з того, що заявлена тема не може бути висвітленою у повному обсязі за дві години. Тому він здійснив ретроспективний огляд історії дослідження Біблії з давніх до наших часів. Наступне – вказав на різні підходи у дослідженні Біблії. Пан Головащенко виокремив «бібліїстику» та «біблієзнавство» чи «бібліологію»; вказавши на різні методологічні основи цих підходів. Також мова йшла про переклади на різні мови, в тому числі і на українську, текстів Біблії. Він загострив увагу присутніх на проблемах перекладу. Однією з таких проблем є неузгодженість у визнанні так званих «оригінальних текстів», з яких робляться переклади.
На засіданні клубу були присутні студенти, аспіранти Київського університету ім. Тараса Шевченка.
Ініціювали проведення засідання релігієзнавчого клубу: Наукове товариство студентів та аспірантів філософського факультету МГО “Молодіжна асоціація релігієзнавців”.

Підготував Віталій Хромець

6 грудня в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на філософському факультеті планово відбулося засідання релігієзнавчого клубу. Тема –
«Міжконфесійні відносини в Україні: стан та перспективи розвитку».
Наявність великої кількості різноманітних релігійних течій і напрямків є реалією сучасної України. Але чи панує між ними мир та злагода? Чи можливою є якась конфронтація? Відповіді на ці та багато інших питань було отримано з лекції фахівця у галузі міжрелігійних та міжконфесійних відносин.
Присутні мали змогу прослухати лекцію відомого громадського діяча Зайця Олександра Васильовича. Він є директором Інституту релігійної свободи (м.Київ) та членом Ради директорів Української асоціації релігійної свободи.
Лекція розпочалася з того, що Олександр Васильович зауважив, що він є практиком, тобто не просто спостерігає за міжконфесійною ситуацією, а намагається допомогти у налагоджені цього діалогу. Інститут релігійної свободи, який очолює пан Заєць, крім усього іншого, займається й розбудовою і утвердженням міжрелігійного та міжконфесійного діалогу.
На теперішньому етапі в Україні міжрелігійна і міжконфесійна взаємодія набуває інституційних форм. Створюються різноманітні об’єднання, які покликані поглибити співпрацю між релігіями і окремими конфесіями в межах окремо взятої релігії. Олександр Васильович вказав на кілька рівнів такої співпраці: міжконфесійний (міжрелігійний); загальнохристиянський; відносини всередині напрямів християнства: міжкатолицькі, міжправославні та міжпротестантські. В Україні діє досить велика кількість міжрелігійних та міжконфесійних об’єднань. Найзначніші: Всеукраїнська рада церков та релігійних організацій (ВРЦ) та Нарада християнських церков. Лектор вказав на той факт, що таке широке міжрелігійне та міжконфесійне об’єднання, як ВРЦ, було створене державою у 1996 році. Фактично, ВРЦ діяло в межах Державного комітету у справах релігії, тому крім певного позитиву були і негативи такої співпраці – це певні намагання використати ВРЦ у політичній боротьбі (як приклад оприлюднене звернення ВРЦ під час відомих грудневих подій 2004 року). Крім того, блокувалися спроби вступити до ВРЦ інших релігійних організацій. До ВРЦ входить 14 християнських конфесій, 3 мусульманські та 1 іудейський напрям та Українське Біблійне товариство. На теперішньому етапі відбувається реорганізація ВРЦ в незалежну від державних інституцій структуру.
Нарада християнських церков функціонує у іншому форматі – діє постійний секретаріат (робоча комісія), яка намагається погодити позиції з певних питань, а потім винести на розгляд глав церков чи вповноважених представників. На запитання: «які практичні результати діяльності цих інституцій?» Олександр Васильович виокремив найголовнішу – позитивом вже є те, що релігії та конфесії переходять до діалогу, поступово відмовляючись від однобічних звинувачень в бік один одного.
Друга частина була присвячена запитанням з аудиторії. Запитання стосувалися ефективності діяльності різноманітних міжрелігійних та міжконфесійних об’єднань; також запитувалося про законодавчу базу, яка регулює процеси, що стосуються релігійного життя – було вказано на деякі недосконалі норми існуючих законів та на потребу їх виправлення в новому законі; ставилось запитання, яке стосувалося введення курсу християнської етики чи інших альтернативних дисциплін.
На засіданні клубу були присутні студенти та аспіранти Київського університету ім. Тараса Шевченка, викладач релігієзнавства Національного університету «Києво-Могилянська академія» Сергій Іванович Головащенко та інші гості.

Підготував Віталій Хромець

21 листопада в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на філософському факультеті планово відбулося засідання релігієзнавчого клубу. Тема – «Актуальні проблеми сучасного релігієзнавства». Присутні мали змогу прослухати лекцію відомого вітчизняного релігієзнавця, кандидата філософських наук, доцента Сарапіна Олександра Васильовича.
Лекція почалася з маленького вступу, де було окреслено мету доповіді: окреслити стан сучасного вітчизняного релігієзнавства. Лекцію можна умовно поділити на три частини.
У першій частини пан Сарапін зупинився на тому, що вже зроблено в українському релігієзнавстві, зокрема, які релігієзнавчі праці на його думку заслуговують на увагу. Відразу слід сказати, що було відзначено не так багато праць, а цей ретроспективний аналіз стосувався останніх чотирнадцяти років.
Друга частина лекції стосувалася аналізу хибних установок в українському релігієзнавстві. Це стосується, перш за все, впадання у деякі крайнощі – з одного боку у соціологізаторство, а з іншого - у психологізаторство. Олександр Васильович вказав на те, що соціологія і психологія релігії залишаються необхідними у релігієзнавчих дослідженнях, але крайнощів треба уникати. Він проілюстрував, як ці установки діють на рівні визначення об’єкту та предмету релігієзнавчих досліджень та на рівні визначення сутності релігії. Крім того, ще однією помилкою, на думку пана Сарапіна, є бажання збільшити кількість базових дисциплінарних утворень релігієзнавства. Він поставив запинання: «чи доречно виокремлювати крім п’яти класичних дисциплін (філософії релігії, феноменології релігії, психології релігії, історії релігії, соціології релігії) окремо ще етнологію релігії, лінгвістику релігії тощо».
Третя частина лекції була присвячена висвітленню актуальних тем для вітчизняного релігієзнавства. Співставлення із релігієзнавчими розвідками російських колег. Серед актуальних тем Олександр Васильович назвав проблеми єресі та нових релігійних течій, естетичні та політичні аспекти сучасного ісламу, буддологічну проблематику та інш.
На завершення лекції Олександр Васильович сказав те, що українське релігієзнавство знаходиться у стадії свого розвитку та висловив сподівання, що розквіт іще попереду. І вказав не те, що, наприклад, російське релігієзнавство на теперішньому етапі пройшло стадію становлення і вийшло на рівень концептуального оформлення.
Лекція, як і всі лекції пана Сарапіна, була дуже чітко системно побудована, з цікавим фактичним матеріалом і з блискучою аналітикою.
На клубі були присутні студенти та аспіранти Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Ініціювали проведення засідання релігієзнавчого клубу: Наукове товариство студентів та аспірантів філософського факультету, МГО “Молодіжна асоціація релігієзнавців” (http://www.mar.org.ua/).

В Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на філософському факультеті планово відбулося засідання релігієзнавчого клубу. Тема – «Атеїзм в сучасних умовах». Присутні мали змогу прослухати лекцію відомого вітчизняного релігієзнавця, кандидата богослов’я, доктора філософських наук, професора Дулумана Євграфа Калениковича. Лектор розпочав свою промову з того, що висловив жаль з приводу не дуже чисельної аудиторії (присутніх було 19 чоловік) і пояснив, що проблемам релігії у світі і в нашій країні приділяють мало уваги; релігія, на думку Євграфа Калениковича, відграє в світі до цих пір провідну роль у формуванні світогляду людей. Різні релігії – різні світогляди, на основі яких формуються різні цивілізаційні утворення, які перебувають у відкритій або латентній конфронтації.
Розкриття теми лекції професор Дулуман розпочав із запитання – що є людина? На його думку, людина є, з одного боку, тварина серед інших тварин, тобто вона, як і всі тварини, реалізує свої потреби інстинктивно; а з іншого боку, вона наділена чимось специфічним – свідомістю; вищій розвиток свідомості – це самосвідомість. Наступне запитання було - що є сутність релігії? Відповідь на це запитання Євграф Каленикович дає в дусі радянської методології – сутністю релігії є віра в надприроднє. На противагу цьому, теїст неповинен виходити за межі природи, тобто атеїстичний світогляд ґрунтується на пізнанні природи, хоча відкидає існування етичних та естетичних категорій: краса, любов, доброта тощо. Тому віра в надприроднє виникає внаслідок неправильного пізнання природнього, наступний крок - це закріплення неправильного знання, яке, в свою чергу, передається через інститут виховання.
Лектор окремо торкнувся історії атеїзму та зупинився на світових тенденціях в наш час. Він вказав на той факт, що атеїзм поступово завойовує свої позиції. Крім того, пан професор вказав на відмінність у вирішені деяких питання в атеїзмі та агностицизмі, а також на форми відношення до Бога: теїзм, деїзм, пантеїзм, атеїзм, та провів їх змістовне розрізнення.
Гарне володіння лектором теоретичним матеріалом плюс цікаві приклади, помножені блискучий талан прочитання лекцій в підсумку дало благоліпні відгуки про засідання клубу майже усіма присутніми.
Ініціювали проведення засідання релігієзнавчого клубу: Наукове товариство студентів та аспірантів філософського факультету, МГО “Молодіжна асоціація релігієзнавців” (http://www.mar.org.ua/).
                                                                               Віталій Хромець

18 жовтня в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на філософському факультеті в черговий раз відбулося засідання релігієзнавчого клубу. На цей раз тематика стосувалася психології релігії. Тема засідання була визначена як «Глибинний релігійний досвід: норма чи патологія?”.

Доповідали по цій темі: Ткач Богдан, аспірант кафедри психодіагностики та медичної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка; Хромець Віталій, аспірант кафедри релігієзнавства філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка; Агеєв В’ячеслав, аспірант відділення релігієзнавства інституту філософії імені Григорія Сковороди НАН України.

На зустрічі було піднято питання: хто є ті люди, які називають себе езотериками? Це люди, які дійсно щось бачать і розуміють більше, ніж пересічна людина, чи це люди несповна розуму? На засіданні клубу присутні намагалися якщо і не відповісти повністю на це запитання, то хоча б спробувати позначити шляхи його вирішення.

Дискусія розгорталася навколо визначення об’єкту переживання в глибинному релігійному досвіді; врешті-решт прийшли до висновку, що навіть термін «об’єкт» у відношенні до глибинного релігійного досвіду якщо і можна прийняти, то лише з певними обмовками. Інше питання: якщо об’єкт переживання важко охоплюваний, то чи можна говорити про нормальність такого переживання?

Щоб з’ясувати це питання Ткач Богдан, один з доповідачів, окремо зупинився на розгляді поняття «норма», вказав на деякі парадокси пов’язані з розумінням цього поняття. Крім усього іншого, він вказав на нейронно-фізіологічну основу деяких психопатологій, тобто на локалізацію деяких психічних порушень у мозку людини. Наступним кроком стало визнання того факту, що з точки зору сучасної психіатрії більшість езотериків потрібно проголосити психічно хворими людьми.

Хоча за критеріями, які пропонує класична психіатрія, інший доповідач, Агеєв В’ячеслав, проголосив упередженими, посилаючись на той факт, що наука має свій парадигмальний розвиток; те, що не визнається в межах даної парадигми, може, буде визнано в межах парадигми наступної. Він апелював до напрацювань трансперсональної психології і вказував на те, що психоделічний трансперсональний досвід, який дуже подібний до містичних практик багатьох релігій, призводить до позитивного психотерапевтичного ефекту. Це досягається тоді, коли людина отримує досвід внаслідок зміни свідомості, що призводить до розкриття істинного «Я».

Третій доповідач, Хромець Віталій, натомість, крім усього іншого, намагався закцентувати увагу на пошуку можливого критерію чи критеріїв розрізнення станів, пов’язаних з глибинним релігійним досвідом та психопатологічними станами. Одним з таких критеріїв є аналіз діяльності езотерика та психічно хворої людини. Виявляється, що діяльність езотерика переважно є конструктивна, що важко сказати про психічно хвору людину. Єдине що, за браком часу, не вдалося до кінця — це підтвердити фактами з життя самих езотериків.

Слід також сказати, що аудиторія була не багаточисельною (всього 16 чоловік), але вона досить активно реагувала на висловлені думки доповідачів. Тому це не був монологічний виступ «трьох», а це була конструктивна дискусія.

Засідання релігієзнавчого клубу було ініційоване Науковим товариством студентів та аспірантів філософського факультету та МГО “Молодіжна асоціація релігієзнавців”.

Підготував Віталій Хромець

В цьому році, вже традиційно для нашого факультету відбулася щорічна наукова конференція "Дні науки Філософського факультету - 2005". Цей захід був би не можливий без великих організаційних зусиль Деканату Філософського факультету і НТСА.Відкриття конференції, в урочистій обстановці,  відбулося об одинадцятій годині в Актовій Залі Головного навчального корпусу університету імені Тараса Шевченка  виступом  декана філософського факультету, професора Конверського А. Є. та інших запрошених осіб. Серед яких був і Голова НТСА  Філософського факультету Руденко С. В.          Засідання конференції проводилися в  13 секціях - від проблем історії філософії і закінчуючи проблемами міжнародної політики.                                                             Підсумки конференції були підбиті  29 квітня опівдні. Найкращі виступи були відзначені спеціальними  почесними грамотами та призами від  Деканату Філософського факультету. Тези всіх хто прийняв участь в конференції  були опубліковані.

Офіційна презентація веб-сайту Наукового товариства студентів та аспірантів відбулася в комп'ютерному класі філософського факультету. Були обговорені основні напрямки подальшого удосконалення інформаційного забезпечення діяльності НТСА на факультеті. Конструктивні пропозиції щодо веб-сайту які висловили студенти будуть обов'язково враховані.

  Наступні засідання  обіцяють бути ще цікавішими. Вони будуть проходити, згідно новому підходу,  під загальною тематичною назвою  різних секцій - "Майстерня практичної філософії", "Нова концепція"  тощо.  Не залишайтеся осторонь. Приєднуйтесь !

Нарешті сталося! Наукове товариство студентів та аспірантів отримало свою електронну прописку в мережі Інтернет за такою адресою: http://ntsaphil.univ.kiev.ua/. Зрозуміло, що попереду ще багато клопіткої  і напруженої роботи, але найголовніше - початок їй покладено !

В цьому році святкування Дня Філософського факультету було присвячено 170 – ти річчю з дня заснування факультету. В Актовій залі Головного навчального корпусу університету  відбувся святковий концерт, який був підготовлений студентами факультету на чолі із  заступником декана по виховній роботі Кондратєвою І. В                                     Нагадаємо, що Філософський факультет був першим факультетом університету Св. Володимира, який був заснований за наказом Миколи І в 1834 році.